Про забезпечення дотримання Закону України від 07.04.2011 № 3206-VI «Про засади запобігання та протидії корупції» в Державному архіві Запорізької області
- Информация о материале
-
Создано: 08.11.2011, 13:23
-
Просмотров: 3457
Про забезпечення дотримання Закону України від 07.04.2011 № 3206-VI «Про засади запобігання та протидії корупції» в Державному архіві Запорізької області
1 липня 2011 року набрав чинності Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», окрім статей 11 та 12, які регламентують питання проведення спеціальних перевірок та декларування доходів державних службовців, та набирають чинність з 01 січня 2012 року.
Метою Закону є визначення загальнодержавного механізму запобігання та протидії корупції.
Більш широке у новому законі тлумачення надане терміну «корупція». Так, якщо раніше під корупцією розумілася лише діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, то з 1 липня 2011 року під це поняття підпадає також відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей.
Окрім цього, дається визначення термінам «близькі особи», «конфлікт інтересів», «корупційне правопорушення», «неправомірна вигода», «члени сім'ї» (застосовується при декларуванні доходів державних службовців).
Статтею 9 «Обмеження щодо роботи близьких осіб» розділу ІІ «Заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції» зазначеного Закону, частиною першою пункту 1 якої визначено, що особи, зазначені у підпунктах «а»» - «ж» пункту 1 та підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 Закону, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб, або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їх особам.
Терміни:
безпосереднє підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням;
близькі особи - подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону.
Ситуація безпосереднього підпорядкування може виникати і у випадку тимчасового виконання заступником керівника або іншим працівником обов’язків безпосереднього керівника у зв’язку з його відсутністю.
Значно розширився перелік осіб, які можуть бути суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення: від Президента України до посадових осіб, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, юридичних осіб та фізичних осіб (ст.4 Закону). Корупціонером може бути визнана будь-яка особа, що здійснює владні, організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські повноваження на власну користь. Це не тільки держслужбовці, а й ті, хто працює в приватній сфері. Окрім осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, зокрема і депутатів місцевих рад, до цього переліку увійшли також:
- особи, які до них прирівнюються,
- особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків в юридичних особах приватного права;
- посадові особи юридичних осіб, фізичні особи.
У новому законі значно розширено перелік суб'єктів, які діють у напрямку запобігання та протидії корупції. Крім тих органів, які були раніше перелічені, у відповідній статті старого Закону також визначено напрямки діяльності в цій сфері Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органів прокуратури України. Здійснено їх функціональне розмежування на суб'єктів, відповідальних за формування, розробку, реалізацію, координацію антикорупційної політики держави, тих, що здійснюють безпосереднє виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень, а також тих, що беруть участь у запобіганні, виявленні та припиненні корупційних правопорушень.
Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори здійснюють координацію роботи правоохоронних органів у напрямку боротьби з корупцією.
До спеціально уповноважених суб'єктів, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень відносяться органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.
Крім того, новим положенням є й те, що у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках і у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень можуть брати участь не тільки органи державної влади та місцевого самоврядування, а й підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об'єднання громадян за їх згодою. Таким чином влада намагається офіційно «залучити» до боротьби з корупцією і приватний сектор, покладаючи на простих громадян обов'язок інформувати про корупційні діяння та вживати заходів для їх усунення.
Нововведенням у спеціальних обмеженнях, спрямованих на попередження корупції, стала заборона суб'єктам цього Закону неправомірно сприяти призначенню на посаду особи, органам державної влади, органам місцевого самоврядування одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно послуги та майно, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами України.
Окрім того, перелік видів діяльності, займатися якою держслужбовцям не заборонено, доповнився інструкторською та суддівською практикою із спорту. Тобто статтею 7. «Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності», особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється:
1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; З'явилися нові статті, які встановлюють обмеження:
- щодо одержання подарунків;
- роботи близьких осіб;
- щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування.
Законом чітко визначено які подарунки заборонено отримувати державним службовцям: за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами. Також не можна отримувати дарунки від підлеглих осіб.
Дозволено приймати дарунки які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати. Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які даруються близькими особами та одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Щодо одержання подарунків, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, за умови, що вартість одного подарунка не перевищує розміру однієї податкової соціальної пільги (480 грн.). До зазначених належать подарунки, одержані від близьких осіб, друзів чи знайомих з нагоди, наприклад, дня народження, ювілею, або загальновизнаного свята (Новий рік, міжнародний жіночий день, день захисника Вітчизни) за умови, що ці подарунки не впливатимуть на прийняття службовцями неупереджених рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення. Незабороненими законом є такі прояви гостинності як запрошення на каву, вечерю, перегляд спортивних змагань, знову ж таки за умови, що прояви гостинності не будуть постійними, не впливатимуть на прийняття службовцями рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення.
Крім того, введено нову процедуру - спеціальну перевірку відносно осіб, які претендують на посади державної служби. Сутність процедури полягає в перевірці відомостей про особу (судимість, притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні діяння, освіта , стан здоров'я, відомості про доходи та витрати, володіння корпоративними правами), яка претендує на заняття посади, пов'язаної із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Що стосується порядку здійснення фінансового контролю, особи, які підпадають під дію цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону. Крім того, Закон закріплює, що якщо особа, яка претендує на посаду, подала недостовірні відомості, то вона не може бути призначена.
З'явилися нові норми, що стосуються кодексу поведінки, врегулювання конфлікту інтересів, здійснення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, а також викладено вимоги щодо прозорості інформації. Так, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, зазначеними у законі, розміри, види оплати праці осіб, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, дарунки (пожертви).
Значно розширився перелік видів відповідальності за вчинення корупційних діянь. Так, відповідно до положень старого Закону вчинення корупційного діяння тягне за собою адміністративну відповідальність, відповідно ж до статті 21 нового Закону – кримінальну, адміністративну, цивільно-правову або дисциплінарну.
З'явилася нова стаття, яка регламентує особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Дещо змінився і порядок скасування незаконних нормативно-правових актів. Так, якщо раніше ця норма носила імперативний характер, тобто такі акти підлягали обов'язковому скасуванню, то в новому Законі вона стала більш диспозитивною, тобто такі акти можуть бути скасовані за заявою заінтересованих фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Закон доповнено новою нормою, що стосується вилучення незаконно одержаного майна.
Що стосується контролю за виконанням законів у сфері запобігання та боротьби з корупцією, то тут теж є деякі зміни. Так, Верховна Рада України здійснює парламентський контроль у сфері запобігання і протидії корупції в межах, визначених Конституцією України.
Отже, виходячи із викладеного, вважаємо, що Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» в цілому є більш прогресивним, ніж попередній Закон України "Про боротьбу з корупцією" і внесе позитивні зрушення у боротьбі з корупцією. Важливим для цього є також його сумлінне виконання усіма державними органами, інститутами громадянського суспільства.
Також корупціонерів реєструватимуть.
Передбачається ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення – єдиної бази даних, в якій міститимуться відомості про всіх осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.
Такі відомості підлягатимуть передачі до реєстру у триденний строк із дня набрання відповідним рішенням суду законної сили. Функції формування та ведення реєстру покладено на Мін’юст України.
Окрім заходів кримінального та адміністративного покарання, на порушників покладається обов’язок відшкодувати у повному обсязі моральну та/або майнову шкоду, збитки, яких було завдано державі, фізичним, юридичним особам, права яких порушено внаслідок корупційних діянь.
Провідний спеціаліст з питань
кадрової роботи та державної служби К.О. Петроченко
