«До 150-річчя Юрія Магалевського, художника, іконописця, громадського діяча, учасника визвольних змагань 1917 – 1921 рр.»

Деталі

Створено: П'ятниця, 20 березня 2026, 09:15

Перегляди: 0

Магалевський Юрій Олександрович народився у 1876 році в селі Романівка Вінницької області. Закінчив реальну школу в м. Олександрівськ Катеринославської губернії (нині м. Запоріжжя), Одеське художнє училище. Вчився в Петербурзькій академії мистецтв у класі історичного живопису І. Рєпіна. У 1907 р. отримав диплом за історичну картину «Запорожці відбили атаку турків».

Після закінчення академії деякий час студіював у Парижі. Згодом повернувся до м. Олександрівськ, де займався громадською і педагогічною діяльністю: викладав малювання в Олександрівському міському комерційному училищі імені Статс-секретаря графа С. Ю. Вітте. У 1910 р. Ю. О. Магалевський став експертом з художньо-промислової освіти на Катеринославській обласній виставці. У ці роки на замовлення Українського видавництва в Катеринославі Є. Вирового Юрій Магалєвський створив ілюстрації до українських книжок: «Українські народні казки» (зі збірника І. Рудченка) – 42 малюнки, «Ярина. Українська граматика з читанкою» — 60 малюнків, «Ярина. Український буквар», «Перша читанка» — 12 малюнків, у книзі Д. Мамина-Сибіряка «Три оповідання» — 7 малюнків до оповідання «Поганий день Василя Івановича». Він автор портретів І. Я. Івана Акінфієва та академіка Л. Писаржевського (1909), картин «Потомок запорожців», «Відпочинок», «Вечір» (усі 1909 р.), «Запорожець» (1911), «Весна», «Вечір в степу» (1913), етюда «Дніпро» (1914).

Під час національно-визвольних змагань Юрій Магалевський активно брав участь в політичних подіях на Катеринославщині. У 1917 р. - він голова Олександрівської повітової ради та комісаріату освіти. Ю. Магалевський увійшов до керівництва українського товариства «Просвіта», створеного в м. Олександрівськ за ініціативою місцевих робітників і учнів середніх шкіл 24 березня 1917 р. Активно підтримував організацію Вільного козацтва в Олександрівську. У 1918 р. – директор 1-ї української гімназії у Катеринославі (нині м. Дніпро). Наприкінці 1918 р., після перемоги Директорії, Юрій Магалевський — катеринославський губернський комісар.

В Армію УНР, де перебував при штабі Армії УНР як військовий художник, прийшов добровільно, для збирання мистецько-історичного матеріалу і фіксування історичних подій. У цей період він створив 150 портретів командного та рядового складу армії УНР, замальовував пам’ятки будівельного мистецтва (церкви, намогильні хрести) та прикладного мистецтва (вишивки, писанки) та ін. Серед написаних в цей час картин - портрети командуючого армією М. Омелянович-Павленка, генерал-хорунжого штабу УНР Володимира Сальського, прем’єр-міністра В’ячеслава Прокоповича, генерал-поручника Миколи Коваль-Медзвецького, Андрія Гулий-Гуленка та ін.

У 1920 р. Юрій Магалевський перейшов р. Збруч. Мешкав у Ченстохові та Тарнові (Польща), де продовжував писати портрети видатних діячів, був членом тимчасового уряду Ради Республіки та займався зв’язками з підпільними повстанськими групами в Україні. У 1922 р. осів у м. Львів.

З 1922 р. Ю. Магалевський – голова Українського товариства допомоги емігрантам з України у Львові. Взяв участь у заснуванні Гуртка діячів українського мистецтва. Був постійним учасником художніх виставок. Займався розписом церков та співпрацював із В. Іванюхом, А. Коверком, П. Ковжуном, І. Коритком, М. Осінчуком, І. Трушем, П. Холодним. Розписував церкви і каплиці, а зокрема церкву Воскресіння Господнього (1925, с. Камʼянка, нині Старе Село), Святого великомученика Юрія (1926, м. Рава-Руська), Собор Пресвятої Богородиці (1932, с. Малехів), Святих апостолів Петра і Павла (1929, м. Сокаль), Святої великомучениці Параскеви Пʼятниці (1930, с. Желехів, нині Великосілки), Покрови Пресвятої Богородиці (1932, с. Холоїв), Покрови Пресвятої Богородиці (1934 –1 935, с. Угерсько).

Юрій Магалевський написав спогади про окремі епізоди національно-визвольних змагань, серед яких: «Останній акт трагедії; Етап визвольної боротьби українського народу, 1917-1920», «В Олександрівську на Запоріжжі», «Українська праця в Олександрівську в 1917 р.».

Помер Юрій Олександрович Магалевський 29 жовтня 1935 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі. У радянський час значну частину творчого доробку Ю. Магалевського було знищено у музейних фондах. Деякі полотна зберігаються у Національному музеї у Львові, Дніпропетровському національному історичному музеї.

 Тематико-експозиційний план виставки

«До 150-річчя Юрія Магалевського, художника, іконописця, громадського діяча, учасника визвольних змагань 1917 – 1921 рр.»