До 130-річчя від дня народження Липинського В.К.

Деталі

Створено: Четвер, 05 квітня 2012, 10:57

Перегляди: 30293

До 130-річчя від дня народження Липинського В.К. ‑ видатного українського політичного діяча, історика, історіософа, соціолога, публіциста, теоретика українського консерватизму.

Липи́нський В'ячесла́в (Вацлав) Казими́рович (народився 05(18) квітня 1882 ‑ помер 14 червня 1931) ‑ видатний український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії. За гетьманату ‑ посол України в Австрії.

Народився у селі Затурці на Волині, у родинному маєтку польського шляхетського роду Липинських. Вчився Липинський у Житомирській, Луцькій та Київській гімназіях. Перебування у Києві, де він був учнем І-ої Київської гімназії. Після закінчення гімназії 1902 року Липинський відбував військову службу у Ризькому драгунському полку, що стояв у Кременці на Волині. На початку Першої світової війни він був мобілізований як резервний офіцер до 4-го драгунського Новотроїцько-Катеринославського полку, в лавах якого у складі російської армії генерала Самсонова відбув східнопруську кампанію. Весною 1903 року Липинський вступив до Ягеллонського університету в Кракові, де вивчав агрономію та слухав лекції з інших предметів, зокрема, історії, а також відвідував лекції з української літератури Богдана Лепкого. закінчивши навчання, одружився у Кракові з Казимирою Шуміньською. З 1909 року Липинський перебував почасти у Кракові, почасти у своєму власному маєтку Русалівські Чагари Уманського повіту (нині Черкаська область). Напередодні Першої світової війни брав участь в організації за межами Росії українського політичного центру, трансформованого в Союз Визволення України(1914 рік). Лютневу революцію 1917 року В'ячеслав Липинський зустрів, перебуваючи у Полтаві. Він став одним із засновників і автором політичної програми Української демократично-хліборобської партії, виданої у жовтні 1917 року. На початку червня 1918 року В'ячеслав Липинський виїхав з України до Відня, щоб обійняти там посаду посла Української Держави. Після серцевого нападу 26 квітня 1931 року Липинського перевозять до санаторію «Вінервальд», де він помирає 14 червня 1931 року. Похований В'ячеслав Липинський у с.Затурцях на Волині.

(Матеріал з Вікіпедії)

Політична доктрина В.Липинського грунтується на переконанні, що «без власної Української Держави не може бути Української нації, а без Української Нації не може бути на Українській Землі громадського життя».

Основні праці:

• пол. «Шляхта в Україні: її участь в житті українського народу на тлі його історії» (Краків, 1909, )
• «Z dziejów Ukrainy» (1912)
• «Україна на переломі. 1657—1659» (1920)
• «Листи до братів-хліборобів» (1919-1926; видано 1926 р. у Відні)
• «Покликання „Варягів“ чи організація хліборобів» (1925)
• «Релігія і церква в історії України» (1925)

Документи, представлені на виставці, надали:

Державний архів Волинської області

Доктор історичних наук, професор Ігнатуша О.М. (Запорізький національний університет)

Далі...

Далі...

Далі...

Далі...

Далі...

Далі...