image01
Міська електростанція
image01
Буд. Лєщинського
image01
Вулиця Соборна
image01
Земська лікарня
image01
Магазин «Комунар»
image01
Олександрівська земська управа
image01
Будинок по вул. К. Лібкнехта
image01
Готель «Росія»
image01
Будинок купця Тавоніуса
image01
Вул. Олександрівська
image01
Народний будинок
image01
Вокзал «Олександрівськ»
image01
Олександрівська в’язниця
image01
Водонапірна башта
image01
Покровська Соборна Церква

Змінити розмір шрифта

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер

Голодомор 1932-1933 років

Банер

Методичні рекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

Банер

До Дня пам’яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війнів

Банер

Архіви до 200-річного ювілею Великого Кобзаря

Банер

Я маю право!

Банер

Корисні посилання:

БЛАГОДІЙНІСТЬ З ЖІНОЧИМ ОБЛИЧЧЯМ: КАНКРІНА ВІРА ПЕТРІВНА

Увага! Відкрито в новому вікні. Друк

Важливим ключем до розуміння минулого свого народу є вивчення регіональної історії, зокрема дослідження діяльності місцевих інституцій та з'ясування їх значення для соціально-економічного розвитку.

Тривалий час історія дворянства писалась та перебувала на полях зошита вітчизняної історії. Лише в останні десятиліття інтерес до вивчення діяльності привілейованої групи суспільства зріс. Підвищення зацікавленості цією темою, зумовлено місцем, яке дворянство займало в системі суспільно-політичних соціокультурних, соціально-економічних відносин.

Без з’ясування характеру дій представників дворянства Російської імперії важливе для розуміння соціальних процесів, які зачіпали інші соціальні стани та групи і впливали на розвиток держави в цілому.

Мета цієї статті –це спроба відкрити ще одну сторінку м. Олександрівська, та розповісти не розказані історії його минулого.

Одними із значних постатей м. Олександрівська кінця ХІХ – початку ХХ століття є родина графів Канкріних.

Канкріни - російський графський рід. Походить від бергмейстера Іоанна-Генріха Канкрина, який організував рудні заводи в Гессен-Касселі і Гессен-Дармштадті (сучасна територія Німечини).[1]

Представники цього роду залишили слід в історії м. Олександрівська. Окрім підприємницької діяльності, на території міста та повіту, члени родини Канкріних опікувались освітою та медициною. Інформація про членів цього роду та їх діяльність міститься в фондах Державного архіву Запорізької області.

Коли ми говоримо про благодійність родини Канкріних, то переважно знаходимо праці присвячені представникам чоловічої частини роду, як от стаття Стойчева Валерія Михайловича «Предводитель дворянства и меценат – Иван Викторович Канкрин». Про жінок, як правило, написано набагато менше. Саме тому ця стаття присвячена Вірі Петрівні Канкріній (у дівоцтві Струкова), дружини Канкріна Івана Вікторовича.[2] Автор цієї статі прагнув показати жіноче обличчя благодійності м. Олександрівська кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Віра Петрівна Канкріна навчалась у пансіонаті пані Труба у Санкт – Петербурзі, володіла помістями у Катеринославському та Констянтиноградському повітах Катеринославської губернії.[3]

У 1894 р. було створено Олександрівське повітове кураторство дитячих притулків. На перших зборах якого, Віру Петрівну обрали кураторкою дитячого притулку м. Олександрівська.

Графиня не шкодувала грошей на потреби тих закладів, якими опікувалась.

Так, при відкритті притулку Канкріна В. П. зробила найбільший благодійний внесок: білизни та одягу – на 596 рублів 49 копійок, продуктів, домашніх тварин, бричку, господарського реманенту – на 260 рублів, а також 14 термометрів та «много детских игрушек, ценность коих не определена».

Під час святкування Різдва 1896 р. графиня надіслала для всіх дітей притулку подарунки та іграшки.

З дня відкриття в Олександрівську в 1897 р. міської жіночої прогімназії, в 1901 р. реформованої в семикласну, а в 1902 р. у повну восьмикласну гімназію, Віра Петрівна була почесною кураторкою.

При відкриті гімназії Канкріна В. П. пожертвувала на потреби кураторства 200 руб., на придбання роялю – 200 руб., на виплату нагороди третій класній наглядачці – 134 руб.

З 1897 р. по 1903 р. коштом графині купувались книги, що видавались гімназисткам за успішне навчання (мінімум на 1000 руб.).

На потреби кураторства, лише за 1903 р. сума пожертв від Канкріной Віри Петрівни склала 200 руб.

Відділялись кошти також на «приобретение золотых медалей, в пособие города» - 60 руб., на організацію навчальних прогулянок, на преміювання класних наглядачів за нагляд під час канікул, на придбання нагород для гімназисток за успіхи у навчанні по малюванню, сума пожертв за цими категоріями перевищувала 500 руб.

Так були і постійні пожертви. Зокрема графиня виділяла кошти Товариству допомоги нужденним учням в жіночій гімназії, де займала посаду голови правління товариства.

10 грудня в рекреаційній залі жіночої гімназії м. Олексадрівська було дозволено помістити портрет графині Віри Петрівни Канкріной.[4]

З 9 липня 1898 р. Канкріна В. П. була обрана в довічні почесні члени Олександрівського повітового піклування дитячих притулків. З серпня місяця 1901 р. за ініціативою графині В. П. Канкріной та її коштом, у якості експерименту, введено ткацтво в дитячому будинку для дівчаток. З 1 січня 1902 р. засновані нею курси стали доступними й іншим дівчатам, за чотирьохмісячні курси навчання ткацькому ремеслу вони сплачували лише 5 руб.

Варто відзначити, що за короткий час, завдяки ткацтву, у притулку було пошито цілу зміну суконь та фартухів з паперової матерії для вихованець. Окрім того, було зіткано дві дюжини рушників, 32 аршини вовняної тканини.

У 1904 р. було створено Олександрівське товариство сприяння фізичному вихованню дітей. Почесним головою товариства був обраний Іван Вікторович Канкрін, головою правління – його дружина Віра Петрівна.[5]

Саме завдяки постійній турботі таких людей як Графиня Віра Петрівна Канкріна, відбулися позитивні зміни у сфері охорони здоров'я (побудовані лікарні), освіти (збудовані училища та створені бібліотеки), тощо. До того ж, завдяки фінансуванню гімназій, діти з найбідніших прошарків, отримували шанс на пристойне життя завдяки навчанню та отриманню професії.

Благодійні пожертви не переслідували корисливих цілей і одержання прибутку в майбутньому.

Меценацтво вважалося святим обов'язком, діяльністю, спрямованою на розвиток науки, культури, мистецтва, освіти, охорони здоров'я – всіх тих сфер, які сприяли процвітанню і розвитку прогресу.



1 Інформаційний ресурс Вікапедія - http://haa.su/ETG/

2 ДАЗО, Ф-4, оп. 1, спр. 19, арк. 2 зв.

3 Так само, Ф-4, оп. 1, спр. 19, арк. 3.

4 Так само, Ф-24, оп. 1, спр. 23.

5 Так само, Ф-56, оп. 1, спр. 273, арк. 86 зв.